Восьме березня – весняна, хвилююча дата. Водночас вона суперечлива через власну історію та людей, які її зробили святом. І через сьогоденне ставлення до цього свята. Ми не можемо повернутися на початок ХХ сторіччя і відчути те, що тоді відчували жінки. Але нерівноправність та дискримінація були атрибутами того часу. Уперше це свято відзначалось наприкінці лютого 1909 року в США як «Національний день жінки». Наступного року, натхненні американським прикладом, жінки у Данії вирішили відзначати «День жінок», присвячений передусім боротьбі за здобуття жінками виборчих прав. Ця ідея розповсюджувалася Європою і 19 березня 1911 року в Австро-Угорщині, Данії, Німеччині й Швейцарії уперше відбувся Міжнародний жіночий день, який протягом наступних років відзначали в різні дні наприкінці лютого чи на початку березня. З часом це перетворилось на Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Рішенням ООН від 1977 року це стало міжнародною датою, яку щорічно відзначають 8 березня на згадку про культурні, політичні та соціально-економічні досягнення жінок. Від прав жінок фокус змістився на права людини, як такої. Але в українському суспільстві, в кожній українській родині ніхто не відміняв та й не в стані відмінити ставлення чоловіка до жінки, як до БЕРЕГИНІ. Ми поважаємо жінку за її чуйність, за її материнство, за її красу, натхнення, тепло, обʼєднуючий початок усього життя!!!!!!!!